«Птахи - ангели, що єднають землю і небо»

personАвтор:  Пресслужба Вінницького ОУЛМГ
access_time01.04.2020 17:09 categoryЗагальні новини
1 квітня - Міжнародний день птахів. Чому пернаті такі важливі для природи, людини і особливо - для здоров’я дерев?
Сьогодні, першого дня квітня, крім інших заходів, людство відзначає Міжнародний день птахів. Свято проходить щорічно в рамках програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» і не випадково саме у квітні. 1 квітня 1906 р. підписана Міжнародна конвенція з охорони птахів, до якої, наприклад, Радянський Союз приєднався в 1927 році.
На сьогодні науці відомо 10672 видів нині живих птахів (всього 20344 підвидів), а також 156 видів в даний час знаходяться під загрозою вимирання.
Цей чудовий весняний період - час прильоту пернатих із місць зимівлі. За традицією в цей час в очікуванні пернатих розвішуються шпаківні, дуплянки та інші «пташині будиночки». Вперше цей день, як масове дитяче свято, стало проводитися в Сполучених Штатах Америки ще з 1894 року.
Українці теж шанують це свято. Юні лісівники – члени учнівських лісництв Вінниччини – щороку разом із педагогами та лісівниками держлісгоспів проводять подібні заходи. Щоправда, цього року у зв’язку із аномально теплою зимою на приліт птахів очікували значно раніше, тому вже давно розвішали будиночки для птахів, починаючи ще з лютого. Усього  лісгоспи Вінницького ОУЛМГ цього року розвішали 18600 шпаківень та синичників на площі близько 5 тис. га. А члени учнівських лісництв щороку виготовляють та допомагають лісівникам розвішати майже 8 тисяч пташиних «новобудів».
Присутність птахів є надважливою для здоров’я лісу. Підвищення чисельності комахоїдних птахів у насадженнях стримує наростання масового розмноження шпильково-листогризучих комах. Найзаклятіші вороги лісу - непарний, дубовий, сосновий шовкопряди, пильщики, короїди, лубоїди. Найкращий спосіб боротьби зі шкідниками – біологічний!
Птахи – то природні вороги шкідників лісу. Сім’я синиць за літо, наприклад, знищує приблизно 4 тисяч гусениць. А пара горихвісток - 7,5 тисяч. За період годування своїх пташенят синиця блакитна знищує 24 мільйони яєчок комах. Пара мухоловок-пеструшок для вигодовування 6 пташенят протягом 15 днів збирає з навколишніх дерев від одного до півтора кілограмів комах. Маленькі птахи з’їдають за добу таку кількість корму, яка приблизно дорівнює їхній вазі.
Поїдаючи ворогів лісу, птахи дуже чітко розподіляють в лісі зони свого полювання. Шпаки, щиглики, синиця блакитна і велика, зяблик, польовий і хатній горобець, снігур годуються в кронах дерев і на землі. В нижній частині крони знаходять собі їжу славки, синиці, очеретянки. Зозуль, іволг, чижів можна побачити на всіх частинах крони. На стовбурах і гілках дерев комах збирають дятли та повзики. Стрижі, ластівки, дрімлюги, щурки годуються в повітрі, на льоту хватаючи комах. Крім того, у кожного виду птах визначене меню із комах: у синиць і мухоловок - голі гусениці, у зозуль та іволг – найбільш несмачні, з точки зору птахів, волохаті гусениці, в меню сірих мухоловок і білих трясогузок - мухи і двокрилі комахи, в раціоні зябликів – дрібні жучки і т. д.
Український народ здавна шанобливо ставився до птахів. Колись і дорослі, і діти відзначали прихід весни: співали веснянки, розписували писанки до Великодня, випікали «жайворонків» з тіста та зустрічали пташок з вирію піснями і примовляннями. Приготування таких печених пташок відбувалось часто на свято Явдохи 14 березня чи Теплого Олекси 30 березня, інколи навіть напередодні Благовіщення. Але найчастіше - приурочувалося до дня весняного сонцестояння, що припадає на 22 березня. Очевидно, у зв’язку з тим, що в цей день Православна Церква святкує пам’ять сорока мучеників Севастійських, жайворонків випікали конкретну кількість – сорок. Старожили пояснювали це число тим, що до цього дня з вирію прилітає уже сорок жайворонків.
Чому така увага саме до цього птаха? Тому, що він прилітає найпершим і є справжнім благовісником весни. Спів жайворонка в полі особливо незвичайний і дивний, коли ще лежить сніг, тріщить мороз. Тому в українських веснянках звертаються до цього птаха:
Ой ти жайворонку, ранняя пташино,
Ой чого ти так рано з виру вилітаєш?
Ще ж на горах на верхах білі сніги лежать,
Ще ж на ріках та в ярах сиві криги стоять?
А я тії сніги крилечками розжену,
Крилечками розжену, ще й ніжками потопчу…
Українці вірили, що жайворонок (або зозуля, ворона тощо) має ключі від вирію, і саме він відмикає небо, небесні ворота, і випускає весну.
Не лише у минулих традиціях шанували наші пращури птахів. Чимало сучасних мислителів проводять багато паралелей між птаством і життям людини. З уривка твору письменника Мирослава Дочинця:  
«Його надзвичайно вабили птахи – «ангели, що єднають землю і небо». Казав, що коли в людини і є минуле життя в подобі якоїсь животини, то він був птахом. Може, качкою, бо дуже любив воду.
Відкрив мені неймовірну річ про птахів: як вони знаходять дорогу в теплі краї, а потім вертаються до своїх гнізд.
– Сонце і місяць ведуть їх, а земля дає рівновагу для льоту. Птиці мають дуже добре нутряне чуття часу. Знають, де в яку годину доби стоїть сонце чи місяць. Бо декотрі з них, ті ж дрозди, летять поночі…
Ми так схожі з сією летючою мализною. Лишень птаство літає крильми, а ми духом. І ота вічна дорога додому – се теж єднає нас із ними».