Жив, щоб служити лісу та людям!

personАвтор:  Пресслужба ДП "Бершадський лісгосп"
access_time14.11.2020 11:04 categoryЗагальні новини
Могутні ліси Вінниччини - це результат невтомної праці лісівників декількох поколінь. Сьогодні ми користуємося лісами, які були посаджені більше 100 років тому, а плоди праці наших сучасників-лісівників пожинатимуть наступні покоління.
Лісівники Вінниччини глибоко шанують ветеранів лісового господарства, які присвятили своє життя вирощуванню подільських дібров, зберігають пам’ять про лісівників минулих поколінь.
У числі визначних працівників лісового господарства Вінниччини й Іван Петрович Сухоребрий. 15 листопада минає 7 років, як перестало битися його серце. Він пройшов нелегкий шлях від сезонного робітника до директора Бершадського держлісгоспу, залишив після себе добру пам’ять – могутні подільські ліси та команду лісівників - професіоналів високого класу.
Народився Іван Петрович 7 вересня 1951 року у с. Сумівка Бершадського району. Після закінчення середньої школи відслужив два роки в армії. Розпочав свою трудову діяльність у 1972 році сезонним робітником Сумівського лісництва Бершадського лісгоспзагу, згодом працював техніком-лісоводом Цибулівського лісництва, майстром лісових культур Сумівського лісництва, там же – помічником лісничого. Закінчив лісогосподарський факультет Української сільськогосподарської академії.
У 1976 році був призначений лісничим Бритавсього лісництва. 
З 1980 до 1988 року Іван Петрович працював головним лісничим Бершадського держлісгоспу, з вересня 1988 року – директор лісгоспу.
Час його керівництва припав на переломний період – розпад СРСР, що, звичайно, позначилося і на діяльності Бершадського держлісгоспу. У 1991 році від нього від’єдналися три лісництва – Бритавське, Дохнянське і Червоногребельське, які утворили окремий Чечельницький держлісгосп. Після роз’єднання площа лісів Бершадського лісгоспу зменшилась більш ніж удвоє. Основна матеріальна база залишилася на території Чечельницького району: ремонтно-механічні майстерні, склад пально-мастильних матеріалів, цехи з переробки деревини тощо.
Та колектив підприємства на чолі з І. Сухоребрим завзято взявся до роботи: побудували лісосклад на станції Генріхівка, продовжили спорудження Ободівського цеху з переробки деревини, розпочали будівництво такого цеху в Бершаді, побудували ремонтно-механічні майстерні, об’єкти соціальної сфери… При всьому цьому на першому місці залишалися створення та догляд за лісом і підготовка кваліфікованих кадрів.
З 1997-го І. Сухоребрий працював інженером з охорони та захисту лісу, а з 2000 року – знову головним лісничим ДП «Бершадський лісгосп». 
У жовтні 2009 року звільнився з роботи за станом здоров'я.
За високий професіоналізм та вагомий особистий внесок у розвиток лісового господарства Сухоребрий І.П. удостоєний високого звання "Відмінник лісового господарства", відзнаки Вінницького ОУЛМГ "За сумлінну працю", нагороджений Почесною грамотою Державного комітету лісового господарства України, Грамотами Вінницької облдержадміністрації, обласного управління лісового та мисливського господарства.
Встигав Іван Петрович вивчати минуле рідного краю, багато часу працював у архівах. Він співавтор книги «Хто живе й працює для століть» про історію Бершадського держлісгоспу. В 2012 році світ побачила книга І.П. Сухореброго «Сумівка – козацьке село над Бугом».
Залишився Іван Петрович у пам’яті людській як лісівник за покликом серця, вмілий організатор виробництва, досвідчений господарник, мудрий наставник, професіонал високого класу. Його любили, поважали, до нього прислуховувалися. У своїй роботі він завжди керувався золотим лісівничим принципом: створити й залишити після себе високоякісні лісові насадження. 
На 63-ому році життя 15 листопада 2013 року після тривалої хвороби Іван Петрович Сухоребрий відійшов у вічність. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях та у могутніх лісах, створених його руками!