Валерій Мазур: «Ліс – це справжнє життя!»

personАвтор:  Пресслужба Вінницького ОУЛМГ
access_time27.02.2020 11:36 categoryПривітання
Сьогодні своє 65-ліття святкує Валерій Миколайович Мазур – лісничий Тростянецького лісництва ДП «Крижопільський лісгосп», який більшу частину свого свідомого життя віддав створенню лісів. І молоді роки, і зрілість, і свої теперішнє присвячує його величності Лісу.
На околиці села Буди Тростянецького району, біля магістралі, у скоромному, але акуратному, охайному приміщенні знаходиться адміністрація Тростянецького лісництва. 27-й рік очолює лісництво Валерій Миколайович. Власний багаторічний досвід підтверджую абсолютну істину: велику відповідальність несе лісівник за його величність ЛІС! За стільки років душа зрослася невідривно з роботою. І у цих лісових угіддях вже знаєш за стільки років кожне дерево!
Різні роки – різне навантаження. Коли припадали великі площі лісозаготівель, коли - великі об’єми відтворення лісу, іншими роками мали чимало роботи із створення захисних насаджень, зараз – багато роботи із рубок догляду за лісом.
Валерій Миколайович щиро переймається питаннями якісного кадрового наповнення. Адже усі знають: робота у лісовому господарстві важка як фізично, так і морально. Велика відповідальність. Та й не хоче зараз молодь залишатися у селі… А якщо маєш бажання долучитися до лісівничої роботи, то вчать, допомагають, підтримують, вірять!
Початок свого трудового шляху у лісовому господарстві згадує В.М.Мазур із великим задоволенням. Закінчивши Львівський лісотехнічний інститут за спеціальністю «Інженер лісового господарства», молодий спеціаліст отримує направлення на посаду інженера-таксатора комплексної експедиції Українського лісовпорядкувального підприємства «Ліспроект». Чотири роки (1977-81 рр.) він провів фактично у лісах. Часом неторканих рукою людини, здавалося б, безкінечних, безмежних лісових нетрях, але прекрасних своєю живою душею. Це були території Дарвінського заповідника (Вологодська область колишнього Радянського Союзу), а потім – Карпатський край, Верховина, Усть-Чорнянський лісокомбінат.
«Життя у лісовій глибинці, де в радіусі 80-ти кілометрів – жодної людини, залишило незабутні враження», - згадує ювіляр. Розповідає про багатий край, де «бери-не-хочу» дарів природи. Приміром, загинає пальці на руках, рахуючи, скільки видів лісових ягід росло у тих лісах. А скільки риби у тих водоймах було! Яке розмаїття лісових птахів, звірів! Про нічні ласування на галявині суницями ведмедиці з ведмежатами, що спостерігали з вікна сторожки, про важкий побут у тайзі, як здійснювали переходи, як виживали завдяки справжнім людським якостям, про взаємодопомогу і моральний кодекс лісівників – про все це, про ті незабутні дні і роки розповідав би годинами …
Після перерви на ідеологічну роботу повертається до лісового господарства. У 1982 році починає працювати у Крижопільському лісгоспі на посаді помічника лісничого Тростянецького лісництва. 11 років віддав цій посаді, після чого призначають лісничим у цім же лісництві, де й трудиться досі.
Площа Тростянецького лісництва – 2928 га, з них незімкнених культур є 172 га, молодняків – 250 га. І це досить серйозна робота, яка вимагає багато ручної праці. Застосовують при проведенні лісокультурних робіт і відповідну техніку (РКР 1,5, КЛБ 1,5, кущорізи). Застосування техніки, зізнається В.М.Мазур, сьогодні значно полегшує щоденну працю лісівника.
У лісництві якісно і вчасно проводять освітлення, прочищення. А тому отримують високопродуктивні насадження головної породи – дуба звичайного.
Тростянецьке лісництво - це 8 обходів, мають два старших майстра лісу. Залишилась у лісництві гарна українська традиція взаємодопомоги, своєрідна лісова толока. При великому навантаженні йдуть на допомогу майстру лісу всі разом, а потім - до іншого, із сокирками – від майстра до лісничого. Гуртом і швидше, і веселіше працюється! А роботи вистачає: збір насіння, теплично-парникове господарство... Адже лісництво – це теж своєрідна трудова сім’я, де успіх залежить не лише від виконання прямих обов’язків, а й від взаємної допомоги, оптимізму та віри у власні сили всіх членів колективу!
Валерій Миколайович – професійний лісівник, здібний керівник, чуйний чоловік, прекрасний батько та дідусь, надійний друг. А ще - прекрасна, справжня людина, людина з великої літери і з великим серцем. Що б не сталося – знайде добре слово, зрозуміє, підтримає. Вміє Валерій Миколайович підбадьорити щирою усмішкою та гарним жартом!
Тож сьогодні зичимо Валерію Миколайовичу міцного здоров’я на многая літа! Нехай кожен день множиться добрими справами на благо рідної України, лісового господарства Вінниччини й держави. Нехай в гостинній домівці лунає гарна пісня, дзвенить дитячий сміх. Радості Вам від людей, від роботи, сім’ї, рідних, близьких, шановний наш імениннику!
 
З повагою трудовий колектив ДП «Крижопільський лісгосп»