У лісівничих родинах уже народжуються лісівниками!

personАвтор:  Пресслужба ДП «Могилів-Подільський лісгосп»
access_time23.12.2019 15:15 categoryЗагальні новини
Антонів ліс! Недарма таким топонімом називають мешканці місцевих сіл цю ділянку. Ліс носить ім’я людини, яка 25 років тому садила його. Це Антон Віт, уже покійний батько нинішнього старшого майстра лісу. Лісівники відходять у вічність, а ліси, створені їхніми руками, залишають про них пам’ять у назвах. І не лише назву. А справжній, живий, повноцінний ліс, безцінне багатство – можливість дихати чистим повірям, слухати птахів, насолоджуватись красою і дарами лісу. Передав батько синові у спадок любов до лісу, професійне спрямування, хороші та міцні знання і практику.
Віт Всеволод Антонович – старший майстер лісу дільниці №2 Моївського лісництва ДП «Могилів-Подільський лісгосп». Всеволод - потомственний лісівник. Фактично усе дитинство прожив у лісі, в будиночку на лісовому кордоні. І вже з перших років життя отримував особливе виховання, сповнене невідривного зв’язку між щоденними справами і лісом.
Загалом роль лісівничих династій у становленні особистості майбутнього лісівника – неоціненна. Таке покоління лісівників уже з дитинства підготоване до роботи – щоденної, відповідальної і невтомної. Та й до лісівничої праці привчали дітей із ранніх років: збір насіння, ручний догляд на культурах, допомога у встановленні стовпців, нині уже покійний батько брав малого і на рубки догляду…
Нелегке життя у лісовій глибинці. До школи у село Моївка брат і сестра діставались автобусом, за будь-якої погоди. Незважаючи на те, що всі важкі моменти праці лісівника знав не з теорії, Всеволод твердо вирішив стати на батьків шлях. Здобув освіту – спочатку у Вінницькому національному аграрному університеті, потім – курси у Боярці (Укрцентркадриліс). Спочатку працював у приватній фірмі, а через два роки – прийшов працювати у Могилів-Подільський лісгосп, Моївське лісництво.
Дільниця №2 – це 2 тисячі гектарів лісових угідь, 4 обходи на межі Чернівецького та Ямпільського районів Вінниччини. Робота старшого майстра лісу - це відповідальність за кінцевий результат, організація та координування роботи у цих обходах – проведення доглядів за лісовими культурами, рубки догляду, рубки головного користування. У тутешніх лісах у лісових культурах багато чагарникового самосіву, який поширюється і росте неймовірно швидко. Тож терен, шипшину потрібно вчасно забрати, щоб не заглушила лісові культури, чи то кущорізом, чи топориком…
- Спочатку було саме морально важко координувати роботу людей, старших за віком, які мають свій життєвий досвід. 4 майстри лісу у моєму підпорядкуванні – усі віком старші 50 років. Як вони сприйматимуть вказівки набагато молодшої людини? Але з часом все налагодилось, - ділиться спогадами Всеволод. - Покійний батько 18 років працював у Моївському лісництві. Причому один рік – безпосередньо під моїм керівництвом на посаді старшого майстра лісу. Тому добра частина дільниці, колишній батьків обхід, знайомі з дитинства чи не кожною стежиною і кожною ділянкою.
Уже під керівництвом В.Віта у лісових угіддях проводять рубки догляду (прорідження) на тих ділянках, які він колись малим садив разом із батьком 20 років тому.
Пустує впродовж чотирьох років будинок на лісовому кордоні – після смерті батька мати перейшла жити у село… Які емоції переповнюють душу дорослої людини, професійного лісівника, коли він на території своєї майстерської дільниці бачить колишнє родинне гніздо?
Однак життя йде далі, є відповідальна робота, своя власна родина. Проживає Всеволод із дружиною та дитиною у селі Безводне Ямпільського району, саме у зоні своєї професійної діяльності. Часті ненормовані робочі дні, рейди, сезон полювання, робота у вихідні – такі сторони лісівничої професії рідні сприймають уже як належне. Навчились із часом… І пишаються ним.
Адже глава родини – справжній лісівник, і з цим уже марно боротись. У лісівничих родинах – лісівниками уже народжуються...