Солоний ліс на Вінниччині

personАвтор:  Пресслужба Вінницького ОУЛМГ
access_time12.07.2022 17:51 categoryЗагальні новини
Лісове урочище, оповите історіями про чумаків, береже впродовж 40 років майстер лісу Віктор Кривенко
Сіль, хліб, земля… Минають століття, а ці одвічні цінності не дешевшають. Сьогодні, в добу великого протистояння добра і зла, російський окупант хоче стерти українців як націю, нашу духовну спадщину та матеріальні надбання. Коли окупанти знищили підприємство-виробника солі, відсутність цієї незамінної дрібнички сколихнула ще раз життя українців. Про те, якою важливою була завжди сіль для людини, свідчать і наші старовинні топоніми.
Солоний ліс – назва, що збереглася за цим шматочком лісу крізь віки. Офіційно ця частина лісового масиву Томашпільського лісництва ДП «Тульчинське ЛМГ» має назву Олександрівська дубина. Тут майже 40 років працює майстер лісу Віктор Миколайович Кривенко.
Лісівник розповідає, що у цьому урочищі є багато місцин із красномовними деталями. Вони порослі деревами, кущами, травами й іншою рослинністю, а найбільше – роками минулих подій. Одначе, коли придивитися, то вигляд цих залишків людської цивілізації переконує, що тут, на місці лісу, жили люди.
- От так метрів через сто видніються то там, то там ознаки колишніх будівель, а саме болган (виямок, яма від колишньої будівлі) вглиб на один метр в землі. То були і хати тут, і господарські будівлі. Знаходив у лісі залишки від криниці. Недарма тут чорні археологи копають, намагаючись віднайти предмети старовини. Тож така версія є, що тут було поселення, може, невелике. Чумаки, які везли сіль, зупинялися тут на ночівлю, а ще тут була торговиця, може, й корчма. Люди з довколишніх сіл приходили і закуплялися сіллю для господарства, адже сskm - продукт першої необхідності і сьогодні, і в давнину, - розповідає Віктор Миколайович.
Коли в Україні виникло чумацтво, достеменно невідомо. Адже ще за часів стародавньої Русі відправлялися із Києва у далекі торгівельні подорожі відважні люди. Чумаки їздили за коштовним продуктом до Чорного та Азовського морів. Отож, мали місце зупинки і на Поділлі, про що нині свідчить лише назва урочища і виямки від колишнього поселення.
Віктор Миколайович прийшов сюди на роботу майже 40 років тому. Починав працювати з першим лісничим тоді ще молодого Томашпільського лісництва, ним був Поліщук Анатолій Макарович. А відтак працював при всіх лісничих: Гомель О.А., Галунко М.В., Сколодчук В.В. А з 2013 року та по даний час лісництво очолює Дунський В.Ю.
Віталій Юрійович відгукується про свого набагато старшого за віком підлеглого найкращими словами: «Віктор Миколайович любить свою роботу, щиро вболіває за лісове господарство, вкладає у розвиток справи ретельну щоденну працю, відданість. Він – сильний практик. Усі ланки робіт у лісокультурній справі виконує на найвищому рівні».
Так на одному місці, у цьому ж обході, Віктор Миколайович Кривенко і пропрацював усе свідоме життя. З усіма лісничими знаходив спільну мову, адже виконував головний постулат у роботі лісівника: віддано та відповідально садив та доглядав ліс.
Прожив 27 років на лісовому кордоні, у лісі, що ближче до села Велика Русава. На питання, як так довго витримав вдалині від цивілізації, Віктор Миколайович відповідає: «Хіба ж то подвиг який? Завжди робота, турботи, спілкування з людьми та з природою». І родина з ним в лісі жила. І син до школи сім кілометрів добирався: коли пішки, коли велосипедом.
Уже ліс, посаджений його руками на початку роботи, майже досяг дорослого віку. За такий проміжок часу і ліс виріс, і суспільство змінилося, і природа. Надто помітно кліматичні зміни, які позначилися і на рівні ґрунтових вод.
- Ще до 2000-х років стільки води було у криницях, що можна було ковшем зачерпнути, нахилившись у криницю. У криниці було п’ять метрів води, а зараз – усього пів метра. Обміліли колодязі, струмки.
Зниження рівня ґрунтових вод далося взнаки і на роботі у лісі. Змінюються поступово і породний склад лісових насаджень, хоча основною лісоутворюючою породою залишається дуб звичайний. 
- Сьогодні важко знайти в лісі берест, березу, от і ялина звичайна почала випадати, сосна також. Почав ясен сохнути. Різні причини, і шкідники з’являються, і хвороби лісу, посухи впливають. Тому сьогодні висаджуємо інші породи, вводимо більш посухостійкі горіх чорний, модрину європейську. Є в мене гарні культури горіха чорного і у цьому урочищі Олександрівська дубина, і в Жолоблянській дачі. Росте берека лікарська у лісових масивах. Роботу ніколи не запускаю. І прочистки, і прохідні рубки виконуються вчасно. Навесні треба встигнути посадити ліс. А зараз – сезон догляду за лісовими культурами, просапка.
Ще один із обов’язків майстра лісу – догляд за станом еколого-просвітницького пункту «У пана дуба». Локація саме розташована у Солоному лісі.
Цей пункт відкрили у Томашпільському лісництві сім років тому. Тут завжди любили відпочивати місцеві жителі. А лісівники вдихнули в це місце друге життя, встановивши інформаційні стенди, волейбольний та ігрові майданчики, місце для розведення вогню, стоянку автомобілів, альтанки, столи, лавочки, столики з дубовими кріслами.
Стежить Віктор Миколайович щодня за порядком, чистотою території, дивиться, що потрібно підлагодити, де клумби потребують праці. У мирні часи тут багато людей відпочивало.
Назвали пункт на честь старезного 250-літнього дуба, який тут ніби господар. Його лісівники охороняють, доглядають,обстежують на наявність шкідників, хвороб, аби продовжити патріарху лісу життя. Був час, що літній пан дуб прихворів, утворилося дупло. Його лісівники замазали розчином, трухлявіння призупинилося.
Віктор Миколайович каже, що таких старих сто- та двохсотлітніх дубів у Солоному лісі є кілька. У Жолобах є ще й старші, утрьох обійняти не можуть. Ці дуби-патріархи були свідками не однієї історичної події на рідній нашій землі. Старіші бачили і чумаків, що привозили на Поділля сіль, і війни, жахи колективізації, репресій, голодоморів радянської доби. Сьогодні вони чують свист вбивчих балістичних ракет від російських «визволителів». Сподіваємось, невдовзі після Перемоги мирне небо над Україною тривожитиме лише гул пасажирських літаків. А до Солоного лісу та до рекреаційного пункту знову приходитимуть на веселі пікніки, шкільні екскурсії та діти зі своїми мамусями і татусями.