Лісова чарівниця з Вінниччини та її «Лісова казка"

person access_time01.11.2022 13:40 categoryЗагальні новини
Дорослі не вірять у дива? Тоді завітайте у «Лісову казку» - притулок для тварин, який утримує іллінецька лісівничка Наталя Матющенко на території лісового кордону біля села Хрінівка (Іллінецьке лісництво ДП «Іллінецький лісгосп» Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства). І тоді ви переконаєтеся, що це диво - на власній ініціативі кілька людей виконують таку колосальну роботу. Доглядають, годують, лікують, готові щохвилини йти на порятунок і головне – люблять кожне живе створіння у цьому справді чарівному куточку.

Лісова чарівниця та її помічники
Наталя Анатоліївна каже, що одна б вона ніколи не справилася з таким обсягом робіт. «У нас – команда!». 
Чоловік Едуард, який теж працює у Іллінецькому лісництві, - майстер по дереву, дизайнер інтер’єру приміщень та дворика і практичний виконавець ідейних задумів дружини. У його руках отримує нове життя суха коряжка чи пеньок, ставши унікальною за дизайном ніжкою до столика чи табуретом. Він майструє і суто практичні речі – вольєри, загорожі, клітки. Ці всі чудові речі Едуард робить із знайдених матеріалів у вільний від роботи час.
Кінний двір доповнює майданчик навпроти з возом, саньми, бричкою, плугом та іншими знаряддями, що показують відвідувачам, як раніше використовувалися коні у господарстві та у міському транспорті. Ці речі Едуард відшукав або змайстрував сам. Приміром, воза до старих дерев’яних коліс. У придбаній і відреконструйованій білосніжній бричці раніше, до війни, катали дітей лісом.
Ще одна помічниця – донька Наталка. Вона – головний ветеринарний лікар звіринця. Після роботи на волонтерських засадах донька оперує, проводить огляд тварин, проводить стерилізацію у спорудженому на території садиби веткабінеті. І звісно,проводить вакцинацію від сказу. Її чоловік Юрій працює поліцейським, але у вільний від роботи час допомагає дружині відловити, утримати тварину, що дуже важливо при процедурі щеплення. А ще він прибирає клітки, розносить важкі корми, адже тварин багато. 
І «найстарший» помічник – шестирічний онук Ярослав. Його завдання – вигулювати собачок, гладити, обіймати і дарувати четверолапим часточку щирої дитячої любові.
Звичайно, і не без допомоги добрих людей. Іноді дарують корми. Хто хоче, залишає допомогу в скриньці, яка скромно просить на корм тваринам. На нагальні потреби Наталя збирає кошти на сторінці «Лісової казки» у соцмережах. Але це не покриває витрат, тому у більшості вкладаються особисті кошти. Подумайте: щодня вранці і ввечері вариться по 30 літрів каші з м’ясом – лише для собак та котів, а ще сухий корм, овочі, фрукти, сіно, концкорми, сире м'ясо для хижаків, медичні препарати, вакцини для щеплення. І багато іншого.

Від басаличівських павичів до трьох сотень тварин
Пані Наталя згадує, що першопоселенцями у її лісовій садибі були павичі, привезені із Басаличівського лісництва Гайсинського лісгоспу. Це було 12 років тому. Подумала: непогано, щоб і сільські дітки могли приходити і спілкуватися з тваринами, не завжди ж є можливість відвідати зоопарк у місті. А потім - то козуленя знайдене принесли, то лелеку пораненого… Люди переконані: лісівники мають знати, як зарадити в біді тварині!
І це правда, адже неможливо працювати у лісі і не любити тварин, не розуміти їхніх потреб, не допомагати тому, хто потребує – в це твердо вірить Наталя Анатоліївна, яка окрім того, ще й потомственна лісівничка (батько теж працював у Іллінецькому лісгоспі).
У захоплення втягнулася вся родина – і в результаті на даний час у звіринці мешкає приблизно три сотні тваринок різних видів, домашніх та диких звірів та птахів.